• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Блокнот методиста

Я РАДА ВІТАТИ ВАС НА СТОРІНЦІ "БЛОКНОТ МЕТОДИСТА"

...УСПІХ ОСВІТНЬО - ВИХОВНОЇ РОБОТИ - ВІРНО СПЛАНОВАНИЙ

І КЕРОВАНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС... /ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ/

Я ВИХОВАТЕЛЬ - МЕТОДИСТ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

ГАВРИЛЕНКО ОЛЬГА ДАНИЛІВНА

28.08.11. Безпосередньо метою моєї методичної роботи в дошкільному навчальному закладі — це постійне підвищення педагогічної майстерності вихователів і педагогічного колективу, розвиток їх творчого потенціалу, що значною мірою сприяє зростанню освіченості й вихованості дітей.

Методична робота суттєво впливає на якість і ефективність навчання і виховання, на кінцеві результати роботи дошкільного закладу, тому правомірно розглядати методичну роботу як важливий фактор управління.

ДІЯЛЬНІСТЬ ВИХОВАТЕЛЯ - МЕТОДИСТА СПРЯМОВАНА НА ВИРІШЕННЯ ПРІОРИТЕТНИХ І НЕВІДКЛАДНИХ ЗАДАЧ. ТОМУ Я ПРОЕКТУЮ, ВИЗНАЧАЮ ЇЇ ЗМІСТ ЗА ВСІМА СКЛАДОВИМИ ФУНКЦІЙ УПРАВЛІННЯ: ІНФОРМАЦІЙНО - АНАЛІТИЧНОЇ, МОТИВАЦІЙНО - ЦІЛЬОВОЇ, ПЛАНОВО - ПРОГНОСТИЧНОЇ, ОРГАНІЗАЦІЙНО - ВКОНАВСЬКОЇ, КОНТРОЛЬНО - ДІАГНОСТИЧНОЇ І РЕГУЛЯТИВНО - КОРЕКЦІЙНОЇ.

01.09.2011.ПІД ЧАС ОРГАНІЗАЦІЇ ФОРМ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ Я ВРАХОВУЮ, ПЕРШ ЗА ВСЕ, СКЛАДНІСТЬ ПОСТАВЛЕНИХ ЦІЛЕЙ І ЗАДАЧ.

В 2011 / 2012 навчальному році діяльність нашого дошкільного закладу спрямована на вирішення:

• Науково — методичної проблеми: Формування основ інформаційної культури як складової якісної освіти, яка є запорукою самореалізації як особистості педагога так і особистості дитини — дошкільника.

• Пріоритетних завдань:

- ПРОДОВЖИТИ ФОРМУВАННЯ У ДОШКІЛЬНЯТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ЧЕРЕЗ ВАЛЕОЛОГІЧНУ ОСВІТУ.

- РОЗВИВАТИ ОБРАЗНО - АСОЦІАТИВНЕ МИСЛЕННЯ НА ОСНОВІ ЕЙДЕТИКИ.

- ФОРМУВАТИ ОСНОВИ ІНФОРМАТИКИ У ДИТИНИ - ДОШКІЛЬНИКА ЯК СКЛАДОВОЇ ЛОГІКО - МАТЕМАТИЧНОГО РОЗВИТКУ.

-ПРОДОВЖИТИ ПІДВИЩЕННЯ КУЛЬТУРНО - ОСВІТНЬОГО ТА ФАХОВОГО РІВНЯ ПЕДАГОГІВ НА 3 ЕТАПІ ВПРОВАДЖЕННЯ НОВОЇ БАЗОВОЇ ПРОГРАМИ "Я У СВІТІ"

01.10.11. Для вирішення поставленої проблеми і реалізації завдань я використовую різноманітні форми методичної роботи. Доцільно виділити дві групи організованих форм — колективні та індивідуальні. До першої відносяться семінари і практикуми, науково — практичні конференції, методичні об'єднання, творчі мікро — групи педагогів. До другої — стажування, індивідуальні консультації, наставництво, робота над власною творчою темою, індивідуальна самоосвіта.

18.11.11. ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ, Я ПОСТАВИЛА СОБІ ДЕКІЛЬКА ЗАДАЧ, НА ЯКІ СЛІД ЗВЕРНУТИ УВАГУ:

- ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВИНИКНЕННЯ УСКЛАДНЕНЬ У ПЕДАГОГІЧНІЙ РОБОТІ ПРАЦІВНИКА, ВИЯВЛЕННЯ ПРИЧИНИ НЕДОЛІКІВ, ДЕТАЛЬНО АНАЛІЗУВАТИ ЇХ ТА СВОЄЧАСНО ВЖИТИ ЕФЕКТИВНИХ ЗАХОДІВ ДЛЯ ЇХ УСУНЕННЯ;

- ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ РІЗНОМАНІТНИХ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ;

- ВРАХУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ РІЗНИХ ПЕДАГОГІВ;

-АКТИВІЗАЦІЯ ТВОРЧОСТІ ТА ІНІЦІАТИВИ КОЖНОГО ПЕДАГОГА;

-УСТАНОВЛЕННЯ ЗВ'ЯЗКУ МІЖ ТЕОРІЄЮ І ПРАКТИКОЮ В МЕТОДИЧНІЙ РОБОТІ;

- ПОСИЛИТИ ПРАКТИЧНУ СПРЯМОВАНІСТЬ НА НАДАННЯ РЕАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ ПЕДАГОГАМ, ВИХОВАТЕЛЯМ, БАТЬКАМ.

12.12.2011. НА МОЮ ДУМКУ СВОЄЧАСНИМ БУДЕ ВІДПОВІДЬ БАТЬКАМ НА ПИТАННЯ:

ЯК ЗРОЗУМІТИ , Є У ДИТИНИ КОМП'ЮТЕРНА ЗАЛЕЖНІСТЬ АБО ЩЕ НЕМАЄ?

ПРОПОНУЮ ЗАГАЛЬНІ ОЗНАКИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ КОМП'ЮТЕРНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ У ДИТИНИ :

• якщо дитина їсть, п'є чай, одночасно займається біля комп'ютера

• засиджується до ночі біля комп'ютера

• приходить додому — зразу до комп'ютера

• забуває поїсти, почистити зуби (раніше такого не спостерігалося)

• відчуває ефорію, добре себе відчуває за комп'ютером, і навпаки, відчуває пустоту, роздратованість, коли необхідно займатися чимось іншим або якщо не дають працювати за комп'ютером

• збільшує час проведення за комп'ютером, не займається іншими справами — не гуляє, домашніми справами тощо; повністю або частково втрачає інтерес.

• вступає у конфлікт з близькими людьми із — за своєї діяльності, а це в свою чергу веде до брехні стосовно того, чим вона займається

• передбачає наступний сеанс життя у віртуальній реальності, що також піднімає настрій і затягує.

ЯК В ЦЬОМУ ВИПАДКУ ДОПОМОГТИ ДИТИНІ?

Якщо сім'я повна — обидва і мати і батько повинні разом надавати підтримку дитині, не йти на поводу у неї. Слід проявляти турботу про дитину, це ефективніше критиці і обвинувачень. Можна відкрито повідомити їй про бажання проконтролювати, наскільки довго вона користується комп'ютером — якщо дитина приймає це бажання у штики і бреше, така поведінка демонструє, скоріше за все, що дитина не відчуває серйозність ситуації.

Не треба настроювати дитину проти себе , карати її або установлювати для неї правила роботи за комп'ютером: найкраще виробити разом з нею компромісний варіант.

Бажано, щоб комп'ютер був установлений у загальнодоступному місці — одне це дає можливість зруйнувати приватність і секретність перепису в Інтернеті.

Корисно було би зацікавити дитину чимось ще (театральна, танцювальна та інші студії).

На кінець, не слід відмовлятися від допомоги спеціаліста ( дитячого психолога, психотерапевта), особливо, якщо він компетентний у використанні Інтернету.

15.12.11. ГОТУЮСЯ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ РАДИ ЗА ТЕМОЮ "ЕЙДЕТИКА. СВІТ СПРИЙМАННЯ І МИСЛЕННЯ ДИТИНИ - ДОШКІЛЬНИКА" .

МЕТА: СПРИЯТИ ПІДВИЩЕННЮ РІВНЯ ПІДГОТОВКИ ПЕДАГОГІВ ЩОДО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ЧЕРЕЗ ВИКОРИСТАННЯ ПРИЙОМІВ ЕЙДЕТИКИ.

ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ ПРОБЛЕМИ "ЯК ЗБЕРЕГТИ ЕЙДЕТИКА В ДИТИНІ", ПРО СИСТЕМУ ЕЙДЕТИКИ Я ПІДГОТУВАЛА ВІДЕО ПРЕЗЕНТАЦІЮ "ЕЙДЕТИКА ДЛЯ РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНИКА" . ФІЛЬМ ДОПОМОЖЕ І ПЕДАГОГАМ І БАТЬКАМ У ВИКОРИСТАННІ ПРИЙОМІВ ЕЙДЕТИКИ У НАВЧАННІ І ВИХОВАННІ РОЗУМНОЇ ДИТИНИ. КОГО ЗАЦІКАВИТЬ - ЗВЕРТАЙТЕСЯ!

10.01.12. БАГАТО БАТЬКІВ ЗАПИТУЮТЬ:

"ЩО ТАКЕ ЕЙДЕТИКА?"

ЯКЩО ЦІКАВО - ЧИТАЙТЕ!

Сохраняем эйдетика в своём ребенке.

Вы гордитесь своим малышом, ведь он у вас самый умный и самый смышленый, к тому же он с легкостью запоминает тексты мультипликационных героев или по памяти рассказывает длинные стихи. Но вот наступит учеба (делятся родители, дети которых пошли в школу) и он не может вспомнить даже самых простых вещей (что задано на дом, какие завтра уроки), а вы удивлены: «Как? Что произошло? Что сделала с ним школа, неужели она так повлияла на его великолепную память?»

Всё дело в том, что в возрасте 5-6 лет дети ещё мыслят не столько словами, сколько образами. Как только вы говорите им какое-то слово, в голове тут же появляется картинка, которая ассоциируется с этим предметом или действием. Сложив несколько таких картинок в одну, у них получается легко и быстро запоминать всё, что им интересно. Стоит только вспомнить картинку-образ, как и слова не заставят себя долго ждать.

Некоторые взрослые тоже обладают такой памятью, они, как и маленькие дети, способны вызывать на своем внутреннем экране наглядные образы, поэтому психологи их называют эйдетиками (от греческого слова эйдос - образ, картина, идея). Педагоги же в большинстве своем считают, что дети теряют способность к эйдетическому видению потому, что учатся усваивать информацию лучшими способами. Когда это явление было открыто, к нему отнеслись скорее как к исключению из правил, но не как к самому правилу. Однако проведенные исследования говорят о том, что эйдетизм - это закономерная и необходимая фаза в развитии памяти, через которую проходят абсолютно все дети. Да, психологи наконец-то признали существование образной памяти, но считают её всего лишь ступенькой к новым видам усвоения информации (хотя сами же признают, что именно в этот период память достигает своего наивысшего развития, а потом лишь деградирует). Но если развить это свойство детской психики, заниматься с ребенком развитием образной памяти, можно воспитать из маленького человечка настоящего гения с великолепной памятью.

Самое удивительное во всём этом то, что эйдетик не вспоминает, он как бы продолжает видеть, он может превращать слова в образы, а потом видеть их, словно они находятся прямо перед ним. Сейчас открывается довольно много курсов по улучшению памяти, разрабатываются методики обучения, основанные именно на способности человека видеть образы. Заниматься с малышом можно в любое время, во время прогулок, за обедом или даже перед сном. Не нужно делать эти занятия обязательными, просто поиграйте с ним.

Например, возвращаясь с ребенком из детского сада, пройдите с ним по незнакомым улицам, предложите малышу запомнить новый маршрут от садика до дома. Пусть он обращает внимание на все предметы и вывески, которые встретятся по пути. Дома, по карте города, можно проследить весь ваш путь по карте, пусть он вспомнит, что находится на этом перекрестке, а вот на этой улице, а вот за этим домом. Пусть по этой карте он покажет вам другие пути к дому, а на следующий день пусть ведет вас по своему новому пути.

Если уже поздно, а ребенок всё ещё не хочет спать, вместо того, чтобы ругать его и укладывать спать, покажите ему звездное небо, расскажите о созвездиях, а ещё лучше пусть он сам соединит наиболее яркие звезды в фигурки и сам придумает им названия. Пусть утром, после того, как проснется, он нарисует звездное небо, а ночью вы вместе проверите, правильно ли он его запомнил.

Гуляя с ребенком в парке, обратите его внимание на то, что вот это дерево похоже на цифру семь, а скамейка на четверку, предложите ему поиграть в игру: кто больше цифр или букв найдет в парке. Если малышу трудно «находить» цифры в предметах, пусть сам попробует их изобразить, для этого он может принимать любые позы и пользоваться любыми предметами. Пусть он поищет цифры в чертах вашего лица, на линиях руки, на картинах или фотографиях, расскажет вам, какое животное ему напоминает шестерка или, например, двойка. А потом с участием этих зверей можно составить какой-нибудь интересный рассказ, по которому ребенок сможет выучить номер вашего телефона. Малыши любят неожиданные сравнения.

Попросите его нарисовать... стихотворение или глаголы. Пусть попробует изобразить, например, слово: идёт. Если малыш нарисует идущего человека, спросите у него, а как дождик идёт? а время? Дети такие почемучки и им все это наоборот только интересно и полезно, а теперь поменяйтесь ролями: задавайте ребенку как можно больше вопросов, не ждите от него «правильных» ответов, пусть он придумает свои обоснования тем или иным событиям. Пусть он думает сам! Показывайте ему яркие цветные картинки: на несколько секунд покажите ему незнакомую картинку, а потом задайте по ней несколько вопросов, попросите его представить эту картинку перед глазами. Будьте уверены, у него все получится. Не заставляйте его зазубривать школьные задания, лучше придумайте к каждому учебному правилу необычную песенку или рисунок. Чем необычнее и интереснее будет образ, тем ярче будет картинка на его внутреннем экране, малыш научится самостоятельно вызывать у себя эти, словно, живые образы и будет схватывать всё на лету. Главное не заставляйте ребенка, а представьте все в форме интересной игры и у вашего ребенка будет прекрасная эйдетическая память на протяжении всей жизни!

СОХРАНЯЕМ ЕЙДЕТИКА В СВОЕМ РЕБЕНКЕ!

16.01.12. ПОРАДНИК для БАТЬКІВ

ЩОДО ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

• залучати дитину до трудових справ сім'ї якомога раніше;

• за дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов'язки, за виконання яких вона має бути відповідальною;

• не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині приводу до ухиляння від своїх обов'язків;

• не карати дитину працею: праця має приносити радість та задоволення;

• учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності — раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу;

• не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім навантаженням;

• не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама;

• завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно виконане доручення;

• не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від неї особливих зусиль.

23.01.12 . В РОДИНІ ЗРОСТАЄ ДІВЧИНКА, ХЛОПЧИК ВИНИКАЄ ПИТАННЯ: ЧИ ОДНАКОВИЙ ПІДХІД У ВИХОВАННІ ?

ПРОПОНУЮ ПАМ'ЯТКУ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ ТА

БАТЬКІВ " ОРГАНІЗАЦІЯ СПІЛКУВАННЯ З ХЛОПЧИКАМИ І ДІВЧАТКАМИ"

• Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик або дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по — різному. Але обов'язково любити.

• Ніколи не порівнювайте хлопчиків і дівчаток, не ставте одних у приклад іншим: вони такі різні навіть в одному біологічному віці — дівчатка зазвичай виглядають старшими від ровесників — хлопчиків.

• Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по — різному бачать, чують, відчувають на дотик, по — різному сприймають простір й орієнтуються у ньому, а головне — по — різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І, звичайно, не так, як ми дорослі.

• Пам'ятайте, що коли жінка виховує і навчає хлопчиків, а чоловік — дівчаток, їм мало допоможе власний дитячий садок. Тож порівнювати себе у дитинстві іншої статі марно.

• Не вимагайте від хлопчиків акуратності та старанності виконання вашого завдання.

• Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам, включати у них елемент пошуку, що потребує кмітливості. Не слід заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити - до початку роботи. Варто “підштовхнути” хлопчика до того, щоб він сам відкрив принцип рішення. Нехай навіть наробивши помилок.

• Розбирайте разом з дівчатками принцип виконання завдання — що і як треба зробити — до початку роботи. Дівчаток слід поступово підводити до пошуку власних рішень незнайомих, нетипових завдань, вчити діяти самостійно.

• Не забувайте не лише розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.

• Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти, дивлячись на неї при цьому з висоти свого авторитету. Це нині дитина знає й уміє гірше за вас. Прийде час, і принаймні у певних галузях, вона знатиме й умітиме більше за вас. А якщо тоді вона повторить на вашу адресу ті самі слова, що зараз говорите їй ви?...

• Не лайте дівчинку зопалу — бурхлива емоційна реакція перешкодить їй зрозуміти свою провину. Спочатку розберіться, у чому помилка дитини, і поясніть їй.

• Пам'ятайте, що не варто недооцінювати емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.

• Лаючи хлопчиків, коротко й чітко викладайте, чим ви незадоволені, тому що вони не можуть довго витримувати емоційну напругу. Їхній мозок ніби “відключає” слуховий канал, і хлопчик перестає вас слухати і чути.

• Ніколи не забувайте, що ми дуже мало знаємо про те, як нетямущий малюк перетворюється на дорослу людину. Є безліч таємниць у розвитку мозку і психіки, які поки не доступні нашому розумінню. Тому головною вашою заповіддю має бути “Не нашкодь!”

  
  

24.01.12. ГОТУЄМОСЯ ДО ДНЯ ДІАГНОСТИКИ З ПРОБЛЕМИ "ЗДОРОВ'Я" (26.01.12)

ВИЗНАЧЕНА МЕТА:ВИЯВИТИ РІВЕНЬ СТАНУ ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ ВІДПОВІДНО ДО ОЗДОРОВЧИХ ЗАХОДІВ У РЕЖИМІ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ.

ЗАДАЧІ:

• визначити рівень стану здоров'я дітей;

• виявити і оцінити позитивні і негативні тенденції в організації оздоровчих і профілактичних заходів, які проводяться в дошкільному закладі;

• намітити рішення в управлінні з питань регулювання і корекції факторів, які впливають на здоров'я і фізичну підготовку дошкільників.

Предмет дослідження: умови і фактори, які стимулюють і перешкоджають рівню самопочуття, здоров'ю і фізичної підготовленості дошкільнят.

Робоча гіпотеза: якщо в дошкільному навчальному закладі в системі проводяться фізкультурно — оздоровчі і профілактичні заходи, дотримуються санітарно — гігієнічні норми, організована робота з батьками з питання охорони життя і здоров'я дітей, з питання раціонального харчування, то все це сприяє укріпленню здоров'я і зниження захворюваності дітей.

Розробила план Дня діагностики "Здоров'я".

26.01.2012. ЗІ ЗМІСТОМ ДНЯ ДІАГНОСТИКИ ВСІ МАЛИ ЗМОГУ ПОЗНАЙОМИТИСЯ НА СТОРІНЦІ "НОВИНИ". ПІСЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ДНЯ ДІАГНОСТИКИ БУЛИ ЗРОБЛЕНІ ВИСНОВКИ:

1.В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ СТВОРЕНІ БЕЗПЕЧНІ ТА НЕШКІДЛИВІ УМОВИ РОЗВИТКУ, ВИХОВАННЯ ТА НАВЧАННЯ ДІТЕЙ. 2. СТВОРЕНІ НАЛЕЖНІ УМОВИ ДЛЯ ФІЗКУЛЬТУРНО - ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ. 3. ДОШКІЛЬНИЙ ЗАКЛАД ФОРМУЄ У ДІТЕЙ ГІГІЄНІЧНІ НАВИЧКИ ТА ОСНОВИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ, НОРМИ БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ НА ВИСОКОМУ РІВНІ. 4.. У ДІТЕЙ СФОРМОВАНІ ВАЛЕОЛОГІЧНІ ЗНАННЯ : НА ВИСОКОМУ РІВНІ - 32%, НА ДОСТАТНЬОМУ РІВНІ - 46%, НА СЕРЕДНЬОМУ РІВНІ - 16%, НА НИЗЬКОМУ РІВНІ - 6% АЛЕ БУЛО ВИЯВЛЕНО, ЩО НЕДОСТАТНЬО ПРОВОДИТЬСЯ РОБОТА З БАТЬКАМИ ЩОДО ПИТАННЯ ЗАГАРТУВАННЯ ОРГАНІЗМУ ДИТИНИ В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ І ВДОМА, ТОМУ НЕОБХІДНО ПОСИЛИТИ РОБОТУ З ЦЬОГО ПИТАННЯ.

10.02.2012 РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ щодо формування ПРАВИЛЬНОЇ ПОСТАВИ У ДІТЕЙ

Ми багато чуємо про правильну поставу, про те, наскільки важливо стежити за нею, як це гарно і корисно.

Показники правильної постави:

• вигини хребта виражені помірно

• лопатки розташовані симетрично

• плечі перебувають на одному рівні

• живіт підтягнутий

• ноги прямі

• м'язи добре розвинені

• хода легка

Що ж потрібно робити для підтримання постави у гарній формі? Як навчити дітей піклуватися про свою спину?

Для цього я рекомендую батькам і педагогам: своїм прикладом постійно показувати дитині, як потрібно правильно ходити і стояти;

• слідкувати за тим, чи правильно дитина ходить:

- великий палець ноги має бути направлений уперед;

- внутрішні поверхні стоп під час ходьби мають перебувати близько одна від одної, а коліна не повинні стикатися;

- руки не повинні “бовтатися” із боку в бік, права рука має рухатися вперед одночасно з лівою ногою, а ліва рука — з правою ногою;

• постійно слідкувати за поставою дитини в положенні сидячи — спина дитини менше втомлюватиметься, якщо вона опиратиметься на спинку стільця, а ноги стоятимуть на підлозі або на підставці усією стопою;

• залучити дитину до фізичної культури, спорту, забезпечувати різні навантаження на м'язи з метою їх тренування, адже слабкі м'язи погано утримують скелет;

• забезпечити дитині повноцінне харчування, яке сприятиме нормальному розвитку мускулатури і скелета дитини, яка росте;

• враховувати, що на формування постави впливають звички повсякденного життя — манера стояти, ходити, сидіти за обіднім столом, під час перегляду телевізійних передач, тому потрібно попереджати формування звичок, які можуть згубно вплинути на поставу$

  слідкувати, щоб дитина носила сумку чи портфель то на лівому, то на правому плечі. Це попередить викривлення хребта, плечі будуть рівними, постава правильною.

12.03.2012 ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ:

Намалюйте на папері своїй дитині маршрут, яким вона повинна йти до школи. Можна виконати малюнок у вигляді карти, тим самим, ви вносите елемент гри. Пройдіть із дитиною по намальованому маршруту, розповідаючи, яка небезпека може чекати її як школяра. Покажіть через які перехрестя прийдеться їй ходити. Обговоріть з дитиною, які світлофори горять для неї, звідки можуть зненацька виїхати автомобілі, за якими ознаках розрізнити автомобілі, яким дозволяється рух на червоний сигнал світлофора тощо.

Для дитини це перетворюється в захоплюючу гру, і велика ймовірність того, що вона запам'ятає, як їй безпечно дійти до школи і повернутися додому.